Я был не из тех редких удачников и счастливцев, кто, рано угадав свою цель, упорно и уверенно шел к ней, делая вместе с тем и собственную судьбу. Мне удалось… не петлять в поисках легких путей и решений, не размениваться по мелочам. В этом заключается мой способ жизни, мой «угол атаки», и он меня не подвел.
Навигация
Топ новостей
    Календарь
    «    Январь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031 
    Облако тегов
    0
    Архив сайта
    Ноябрь 2014 (3)
    Сентябрь 2014 (2)
    Июль 2014 (4)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (1)
    Февраль 2014 (6)
    Дорога у Всесвіт веде через Донбас
    Автор: enakievets | 2-05-2011, 12:43


    Анжеліка ЛИХАЧОВА, учениця 10-Б класу

    Амвросіївської ЗОШ № 6

    Амвросіївськоого району

     

    Дорога у Всесвіт веде через Донбас

     

    Спочатку гриміли овації першому у світі штучному супутнику Землі, потім з`явилися міжпланетні станції, космічні кораблі. А 12 квітня 1961 року вперше людина побувала в космосі. Від 108-хвилинного польоту Юрія Гагаріна до багатомісячних, від одиничного польоту на космічних кораблях до групових міжнародних екіпажів на космічних комплексах — такий шлях учених в освоєнні Всесвіту. Святкуючи 50-річчя першого польоту в космос Ю.О.Гагаріна, Донбас має ким гордитися.

    Ось вони: двічі Герой Радянського Союзу, заслужений льотчик - випробувач СРСР, генерал-лейтенант Береговий Г.Т. і полковник авіації Лола М.Г. Вони присвятили своє життя одній із динамічних професій, і суть праці льотчика і космонавта, як відомо, у самих процесах руху, точніше, в оволодіванні ними в інтересах найбільш непосидючої істоти на Землі — людини. У 2010 році полковник авіації Лола М.Г. уже відзначив своє 75-річчя з дня народження. За його плечима середні та вищі навчальні заклади, служба на офіцерських посадах у Київському, Прикарпатському, Московському військових округах, у Німеччині, Центрі бойової підготовки і навчання льотного складу військово-повітряних сил СРСР ім. В.П.Чкалова (філії Центру підготовки космонавтів ім.Ю.О.Гагаріна), випробування нової авіаційної техніки в Німеччині, Польщі, Угорщині, Словаччині, Білорусії, Казахстану, Росії, України. За бездоганну службу, освоєння нової авіаційної техніки Лола М.Г. нагороджений орденом «За службу Родине в Вооруженных силах», урядовими медалями, серед них - «20 років Центру підготовки космонавтів ім. Ю.О.Гагаріна» як відзнака особистої участі та прагнення бути у лавах перших підкорювачів Космосу (1962 p.). його ім`я занесене в Книгу Пошани авіації Московського Військового округу (1945 p.).

    Доля звела Берегового Г.Т. і Лолу М.Г. у Зірковому місті, а на небозводі над Єнакієвим та Амвросіївкою засвітилися нові космічні зірочки.

    У далекому 1961 році, через два дні після того, як світ почув ім`я Ю.О.Гагаріна, великій групі льотчиків було присвоєно почесне звання «Заслужений льотчик - випробувач СРСР».

    - Полковник Береговий Георгій Тимофійович!

    Із-за столу встав високого зросту військовий. На грудях — Золота Зірка Героя Радянського Союзу, бойові ордени та медалі. Обличчя мужнє, гарне, широкі брови, темне волосся. Такого раз побачиш - не забудеш! Увесь процес вручення тривав не більше двох хвилин. Звучали слова вітання. Фоторепортери, кінооператори. Звідки ж їм усім було знати, що перед ними майбутній космонавт, коли Георгій сам про це не відав.

    Народившись 15 квітня 1921 року в селі Федорівка Карлівського району Полтавської області, дитинство провів у м. Єнакієво, батьківщиною своєю вважав Донбас. Закінчивши 8 класів середньої школи, працював на Єнакіївському металургійному заводі. Читав Жюля Верна, мріяв про підводні подорожі, польоти на Місяць, про фантастичні пригоди. Але з чого почати? Поговорив з братом Віктором і зупинився на авіації. Став читати книги про льотчиків, займався у планерному та льотному гуртках в аероклубі. Тут Георгій вперше почув про знаменитих людей. Сікорський, Юр`єв, Григорович...Уточкін, Єфімов, Попов, Нестеров...Чкалов і Байдуков...Громов, Юмашев і штурман Данилін - 10148 кілометрів за 62 години 17 хвилин! Вони його кумири, наставники, учителі. Повагу до таланту цих людей Береговий збереже на все життя. Гаряче бажання оволодіти, підкорити, завоювати велике небо рветься з грудей юнака. Було все: страх, невпевненість. І ось він, перший політ: зліт, одне-два кола над аеродромом, посадка. І все. Ні, не все. Той, хто хоч раз взяв у свої руки штурвал, хто відчув особливе почуття захоплення від підкореної висоти, той уже сам ніколи з небом не розлучиться. І все ж десь у куточку серця була тривога: чи зуміє він оволодіти складною технікою і стати справжнім пілотом? На допомогу прийшов інструктор аероклубу. Інформація журналу «Самольот» про розвиток авіації у світі перемогла всі страхи.

    У 17 років закінчив аероклуб. Професія льотчика стала для нього сенсом життя. Відчув таке щастя, що навіть вилилось воно в поетичні рядки про своїх кумирів. Далі тільки в школу військових льотчиків! Немає 18? Чекати рік? Нізащо! Ринувся переконувати у своїх знаннях і вміннях, погодився на незаконну пропозицію контрольного польоту. Його він запам`ятає на все життя. Робив у повітрі, що міг, чого навчився, і те, чого не міг, як його не вчили, навіть «мертву петлю». Переміг.

    Із грудня 1938 року вже вчився в Луганській школі військових льотчиків. Він уже знав, що в кінці XIX століття на земній кулі народилася нова людина. Вона розгледіла те, чого не підозрювала решта,- можливість вирватися за межі тяжіння, полетіти з кулі, оволодіти нескінченним міжпланетним світом. Вона мала гучне прізвище Ціолковський і прожила скромне, сповнене злигоднів життя, незрозуміла і навіть осміяна сучасниками, які не могли уявити, що його «безумні» ідеї стануть проривом у майбутнє цивілізації. Я не засуджую їх. Людині взагалі властиво не бачити геніїв поряд із собою. Ніхто з оточення Берегового й не здогадувався, що один із тих, хто буде втілювати мрії видатного вченого, вже поряд із ними. Просто йому тільки виповнилося 20 років.

    Георгій з нетерпінням чекав випуску з училища, та непомітно підкралася війна. Не було шоку, розгубленості. Був тільки біль: горіли міста, села, гинули люди. Воював на Калінінському, Центральному, Степному, 1-ому і 2-ому Українських фронтах. Провів 186 вильотів, перший - під Ржевом, останній - під чеським містом Брно. Тричі був збитий, один раз горів, перелітав на усіх видах літаків. Його фронтові друзі посміхалися, що він уміє літати на всьому, що тільки здатне відриватися від землі. І навіть трохи на тому, що взагалі-то літати не може. Його бойовий подвиг був відзначений присвоєнням звання Героя Радянського Союзу (у 23 роки!), нагородженням орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського і Богдана Хмельницького, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни, медалями.

    Земле Донбасу, рідна Україно! Ось твій справжній син, один із багатьох. Ще зовсім молодий, відчайдушний, ладний життя за нас віддати. Хіба ж міг Георгій розлучитися з небом? Звичайно ні. Навпаки. Впевненість у правильно вибраному шляху зросла у нього після того, що пережив і з ким зустрівся в буремні роки війни. Він же воював поряд з командуючим 3-ою Повітряною армією Калінінського фронту Громовим і командиром дивізії Байдуковим. Два прославлені Герої Радянського Союзу, дві людини, з іменами яких він засипав і життя яких взяв собі за взірець (пізніше доля звела його ще з одним льотчиком - М. Каманіним)! І ще після того, як літак розсипався, а Георгій залишився живий: ремені витримали, він висів на них грудьми в кріслі кабіни. Поки вибирався, зрозумів: все вийшло так, як він задумав. Це була і радість повернення до життя, і почуття гордості за себе: оволодіває професією і доволі успішно. І саме тоді Береговий дійшов висновків, які, на мою думку, є актуальними не тільки для мене, а й для всіх. Справжній досвід - це зовсім не сума механічно накопичених знань і навичок. Не буває таких рекомендацій, інструкцій, які б змогли увібрати всю реальну дійсність, їх треба критично співвідносити з кожною конкретною ситуацією. До чужого розуму маємо прислухатися, але жити ним не можна. Кожний сам повинен приймати рішення. І всякий раз заново.

    Це і стало девізом подальшого життя Георгія Тимофійовича. Дорога в небо в нього пролягала через знання і вперту працю. Вищі офіцерські курси, курси льотчиків- випробувачів. У 1956 році без відриву від виробництва закінчив Військово-повітряну Червонопрапорну академію. Майже 16 років випробовував нові літаки, вчив їх літати. Весь час пам`ятав слова наставника П.М.Стефановського, що не буває поганих літаків, є тільки непідготовлені льотчики. Значить, треба працювати, працювати, працювати. Не все вдавалося, але вперто рухався до мети. І ось у кінці п`ятдесятих років якось зненацька заговорили про космос, про політ людини в безмежні небесні простори. Невже це вона, його потаємна мрія, уже на порозі?! Що ж робити? Починати новий етап? Але ж життя, кар`єра - уже все відбулося. У книзі «Небо починається на землі» Георгій пише: «Отступать я не то чтобы не хотел, отступать я просто не мог - после полета Гагарина...я смертельно заболел космосом. Стариком я себя тоже не чувствовал: в сорок лет что за старик! Наоборот, мне казалось, что накопленный за многие годы опыт летчика - испытателя поможет освоить пилотирование космического корабля, в конце концов, думал я, и тут испытания летной техники еще более сложной и совершенной...»

    Труднощів було багато, не всі розуміли, не всі підтримали його рішення, але в 1964 році Г.Т.Береговий уже був зарахований у загін космонавтів. Новий етап розвитку професії, взагалі життя розпочався. Космонавт — завжди випробувач. Він сам бере на себе обов`язок дати відповіді на питання, більшість із яких поставлена вперше. І напевно відомо, що результати отримати непросто. Вони потребують нелюдської напруги, внутрішньої зібраності, відповідальності. Формування цих якостей і стало щоденною роботою майбутнього космонавта.

    24 квітня 1967 року, випробовуючи «Союз», загинув при посадці В.Комаров. Наставник Берегового, генерал М.П.Каманін, почав готувати Георгія Тимофійовича до випробування. 26-30 жовтня 1968 року Г.Т.Береговий на космічному кораблі «Союз-3» звершив шістдесят чотири оберти навколо Землі. Під час польоту проводилися маневрування космічним кораблем «Союз-3» і зближення з безпілотним космічним кораблем «Союз-2». За цей, уже мирний подвиг, Г.Т.Береговому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу і звання генерал-лейтенанта авіації, нагороджено орденом Леніна. На його батьківщині встановлений бронзовий бюст.

    А з 1972 року він призначений начальником Центру підготовки космонавтів. За плечима уже свій величезний досвід військової і льотно-випробувальної роботи, участь у багатьох програмах підготовки до космічних польотів, досконале знання нових кораблів, орбітальних станцій, але він, як і раніше, багато вчився, тренувався, читав, писав. Тільки в такій круговерті пізнавав усю повноту життя. Георгій Тимофійович Береговий здійснив свою мрію: шахтарські дороги вивели його у Всесвіт!





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 1992 | Комментариев: (0) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Кем для Вас являются Герои-фронтовики, космонавты, Герои Советского союза

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru