Я был не из тех редких удачников и счастливцев, кто, рано угадав свою цель, упорно и уверенно шел к ней, делая вместе с тем и собственную судьбу. Мне удалось… не петлять в поисках легких путей и решений, не размениваться по мелочам. В этом заключается мой способ жизни, мой «угол атаки», и он меня не подвел.
Навигация
http://www.itgen26.net/ ремонт ноутбуков компьютерная помощь ставрополь.
Топ новостей
    Календарь
    «    Январь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031 
    Облако тегов
    0
    Архив сайта
    Ноябрь 2014 (3)
    Сентябрь 2014 (2)
    Июль 2014 (4)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (1)
    Февраль 2014 (6)
    Наш земляк в історії Донеччини
    Автор: enakievets | 2-11-2010, 12:18


    Максим РАШЕВСЬКИЙ,

    учень 10-Б класу Олександрівської ЗОШ

    Олександрівського р-ну

     

    Наш земляк в історії Донеччини

     

    Переглядаючи книгу про космонавтику, я зустрів ім`я цього льотчика. Виявилося, що космонавт в юності, не покладаючи рук, працював на заводі в місті Єнакієвому Донецької області. І вже звідти пішов в армію і сам наполіг на навчанні в авіаційному училищі імені не кого-небудь, а Пролетаріату Донбасу. Береговий закінчив авіашколу в 1941 році і літав майже всю війну. Йому було ледь за двадцять. Хлопець був у штурмовій авіації і в 1944 році за бойові вильоти отримав звання Героя Радянського Союзу. Після війни він сам напросився в льотчики-випробувачі. Не раз потрапляв в екстремальні ситуації з новою технікою і більше десяти років обкатував військові літаки. А тут Гагарін і польоти в космос. І він знову сам став проситися в загін космонавтів, куди свідомо не проходив. За віком йому було вже 42-43 роки. Що треба? Герой Союзу, заслужений льотчик-випробувач, скоро на пристойну військову пенсію і яку-небудь спокійну викладацьку чи керівну посаду, заслужену між іншим. А він наполіг на медкомісії і його, всупереч віку, взяли в загін. У 1968 році він полетів у космос, де була здійснена перша спроба стиковки кораблів.

    Я не знав, що, коли через рік після цього польоту, майже герой вже нинішньої Росії Ільїн стріляв в кортеж Генерального секретаря Леоніда Брежнєва, то влучив у машину, де випадково їхав Береговий. Водій загинув від кулі, а космонавт тільки постраждав від розбитого скла. А стріляли в машину Берегового через те, що той був чимсь схожий з Брежнєвим.

    Я був вражений тим, що він був такий молодий, а вже досяг великих висот і в прямому й переносному значенні. Я вважаю, що зараз ці подвиги не в змозі ще хтось повторити. Він пролітав всю війну, 186 вильотів, а це означає, що майже кожну неділю він був на лінії фронту і воював. Ми повинні пишатися нашим земляком і пам`ятати про цього героя завжди.

    Пам`ять людська не безмежна. Вона йде разом із часом, що відокремлює нас від воєнного лихоліття і людей, що захищали батьківщину.

    Сьогодні я хочу розповісти про велику людину Георгія Тимофійовича Берегового. Сім`я Берегових була дружна і весела. Георгій, як наймолодша дитина, користувався загальною любов`ю. Він був дуже компанійським хлопчиськом і дружив практично з усіма сусідами і однокласниками. Але ця дружба ніколи не йшла на шкоду його захопленням. Вони грали головну роль в житті Георгія.

    Спочатку брат Михайло не сприймав його заняття в авіамодельному гуртку всерйоз. Йому здавалося, що це просто хобі. Він навіть не міг припустити, що його брат робить перші кроки на своєму життєвому шляху. Він і сам казав, що з дитинства визначив собі вектор, якого дотримувався все своє життя.

    Брат Георгія Берегового, Михайло, розповідав: «... Я пам`ятаю, коли ми з Жорою були ще хлопчаками, ми йшли додому з городу. Він розташовувався приблизно в 5 км від нашого будинку. Мені було років 12, йому років 9. Шлях лежав уздовж залізниці. Ми вирішили відпочити, і присіли на насип. Раптом ззаду пролунав гул. З-за насипу на малій висоті вилетів літак. У Жоржа в той момент загорілися очі. Він вперше побачив літак в небі. Цей випадок з життя ми з ним неодноразово згадували. Зараз на цьому місці знаходиться вулиця Георгія Берегового».

    Георгій Тимофійович Береговий - льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за Велику Вітчизняну війну, а другої - за політ в космос).

    Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області (Україна).

    Після закінчення середньої школи в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. У тому ж році призваний в Червону Армію. У 1941 році закінчив Ворошиловградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

    Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-я гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки війни здійснив 186 бойових вильотів. За всю війну Георгія збили всього кілька разів. Правда, одного разу він ледь не загинув. Його збили, і він впав на нейтральну смугу, між нашими і німецькими окопами. Німці відразу почали обстріл. Але знайшовся піхотинець, який під кулями примчав за Береговим на машині і врятував його. За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в повітряних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Герой Радянського Союзу.

    Після закінчення війни в 1948 році закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків- випробувачів. У 1948-1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. І навчав цьому інших, входити і виходити зі стану штопору,так цього не розповісти,треба було лиш доглядно зображувати. Яка ж це була смілива людина, він ризикував власним життям. Георгій Береговий мав прізвисько пан «Штопор». У 1956 році закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю.А.Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслужений льотчик-випробувач СРСР.

    І хоча найчастіше високі нагороди негативно впливають на характер людини та її ставлення до оточуючих, з Георгієм цього не сталося. Він як був вірним другом і товаришем, так ним і залишився.

    У 1972-1987 роках - начальник Центру підготовки космонавтів. У 1987 році в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

    Депутат Верховної Ради СРСР 8-10-го скликань (1974-1989 років). Лауреат Державної премії СРСР (1981 рік). Вів велику громадську роботу.

    Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, орденом Богдана Хмельницького 3-у ступеню, двома орденами Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом «За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.

    Нагороджений золотою медаллю імені К. Е. Циолковського АН СРСР, золотою медаллю імені Ю. А. Гагарина (FAI). Герой Соціалістичної Праці НРБ. Нагороджений багатьма іноземними орденами і медалями. Почесний громадянин міст Луганськ, Єнакієве, Вінниця, Калуга (Росія), Плевен, Слівен (Болгарія).





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 2100 | Комментариев: (1) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Кем для Вас являются Герои-фронтовики, космонавты, Герои Советского союза

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru