Я был не из тех редких удачников и счастливцев, кто, рано угадав свою цель, упорно и уверенно шел к ней, делая вместе с тем и собственную судьбу. Мне удалось… не петлять в поисках легких путей и решений, не размениваться по мелочам. В этом заключается мой способ жизни, мой «угол атаки», и он меня не подвел.
Навигация
Топ новостей
    Календарь
    «    Апрель 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30 
    Облако тегов
    0
    Архив сайта
    Ноябрь 2014 (3)
    Сентябрь 2014 (2)
    Июль 2014 (4)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (1)
    Февраль 2014 (6)
    Наш земляк в історії нашого міста
    Автор: enakievets | 13-01-2011, 23:56


    Нелі БЕРДЯНСЬКА,
    учениця 10 класу ЗОШ № 18
    м. Шахтарська

    Наш земляк в історії нашого міста

    Кожна людина залишає після себе якийсь слід в історії. Іноді він тьмяний і майже непомітний. Це людина без родини і друзів, її будуть не довго пам`ятати. Іноді цей слід горить яскраво, проте швидко гасне, або ж, навпаки, тліє, як свічечка, та не один рік. Це звичайна людина. Проте є такі люди, чий слід в історії, ніби ясна зірка серед темного неба, горить не згасаючи. Це такі люди, як льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, заслужений льотчик-випробувач СРСР, полковник Береговий Георгій Тимофійович.

    15 квітня цього року виповнилося б дев`яносто років від дня народження льотчика-випробувача, льотчика-космонавта Георгія Берегового. Він пройшов Велику Вітчизняну війну, побував у космосі, а помер звичайно: на операційному столі під час шунтування серця.

    У колишньому Радянському Союзі, мабуть, не було людини, яка б не знала Г.Т.Берегового. Адже він з 26 по 30 жовтня 1968 року здійснював космічний політ на кораблі «Союз-3». Під час цього польоту була перша в історії спроба зближення з безпілотним кораблем «Союз-2», що був виведений на орбіту 25 жовтня 1968 року. Тоді сумісний політ пілотованого і безпілотного космічних кораблів був генеральною репетицією перед створенням першої у світі експериментальної орбітальної космічної станції. Політ продовжувався 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд.

    За успішне виконання орбітального польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Наказом Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1968 року льотчик-космонавт СРСР полковник Береговий Георгій Тимофійович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» із врученням ордену Леніна.

    З 1972 року на протязі п`ятнадцяти років керував Центром підготовки космонавтів.

    Вийшовши у відставку у 1937 році у званні генерал-лейтенанта, Береговий продовжив активну громадську роботу в якості депутата Верховної ради СРСР. Він багато подорожував країною, очолював дитячий, громадський рух, керував всесоюзними спортивними іграми «Зарница», «Орленок», виконував дипломатичні місії у країнах, дружніх з Радянським Союзом, зокрема вибирався заступником голови Центрального правління Товариства радянсько-угорської дружби, членом Президентської ради товариства «СРСР-Франція», головою Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби.

    Не оминув Георгій Тимофійович і наше місто Шахтарськ. Згадки про це зберігаються в міському архіві, в архіві загальноосвітньої школи № 18, у пам`яті людей, яким довелося спілкуватися з льотчиком-космонавтом.

    Яскравою і незабутньою подією травня 1970 року для учнів і вчителів загальноосвітньої школи № 18 став приїзд у місто одного з перших радянських космонавтів - Г.Т. Берегового.

    «Шкільне подвір`я з самого ранку заповнилося майже двома тисячами школярів. Метушилися нетерплячі хлопчики - кожний другий з них мріяв стати космонавтом. Схвильовані дівчата ховали від сонця травневі квіти - чи жарт це, вони зустрінуться зі справжнім двічі Героєм Радянського Союзу», - пригадує вчитель української мови та літератури Міщенко Ганна Тихонівна, яка тоді працювала у школі.

    «Під бурхливі оплески в супроводі першого секретаря Донецького обкома КПУ В.І.Дегтярова, представників міської влади на чолі з першим секретарем міськкома партії Д.А.Русіним з`являється довгоочікуваний гість, - писала місцева газета «Знамя победы». - А далі - вітання завідуючого міськво Михайла Павловича Силенко, директора школи Івана Петровича Полозюка, найкращих учнів школи. З цікавістю приймалося відповідне настановлююче слово гостя про необхідність старанно, з ентузіазмом вчитися, щоб у майбутньому підкоряти простори космосу».

    Кульмінаційним моментом зустрічі став урочистий прийом знаменитого космонавта в почесні піонери. Піонерський галстук герою пов`язав учень четвертого класу Валерій Ануфриюк. Учителі й досі пам`ятають його як розумного і перспективного хлопця. Нині цей хлопець - доросла людина. Працює він лікарем на станції швидкої допомоги у місті Кіровське.

    Ми поцікавились, яким йому згадується Береговий?

    «Я дуже хвилювався, адже переді мною був справжній космонавт. Він був високим красивим брюнетом, пам`ятаю серйозний погляд з-під густих лохматих брів. Він видавався таким спокійним, таким впевненим і водночас товариським».

    Ім`я льотчика-космонавта Г.Т. Берегового було присвоєно піонерській дружині школи. На протязі багатьох років піонери вісімнадцятої школи підтримували листування з Зоряним містечком. Діти доповідали космонавту про цікаві справи піонерської дружини.

    Про що вели листування школярі «вісімнадцятої» і Георгій Береговий? На жаль, листів не збереглося, але Ганна Тихонівна щедро ділиться спогадами. «Діти задавали дуже різноманітні питання. Їм було цікаво усе: які види спорту подобаються космонавту? який Георгій Тимофійович на зріст? чи грає він у баскетбол? яке має хобі? що читає?» Тепер і ми знаємо, що зріст Берегового - 180 сантиметрів, проте в баскетбол він не грає, любить хокей, фехтування, любить дивитися Олімпійські ігри та мандрувати історичними місцями, любить знімати кінофільми та ремонтувати свою машину. А ось читати любить книжки випробувачів і про випробувачів. Його героями були Каманін, Доронін, Слепнев, Чкалов, Байдуков, Біляков, Громов, Коккінакі.

    Цікаво, звідки у Берегового стільки сил та енергії?

    Гортаючи шкільні архіви ми знаходимо багато інформації про космонавта. Переді мною випуск газети «Комсомольська правда» за 27 жовтня 1968 року. З першої сторінки дивиться на мене людина з розумними очима і темним волоссям, у прикрашеній нагородами формі. З цих пожовклих сторінок ми можемо дізнатися, яким бачать його друзі, тренер, шкільний учитель, журналісти, яким пощастило спілкуватися з Береговим. Яким побачимо його ми?

    Береговий - людина великого життєвого досвіду. Характер його формувався в часи важкі і славні. Народився Георгій Тимофійович 15 квітня 1921 року в селі Федорівка Карловського району Полтавської області. Дитинство його пройшло в місті Єнакієво. Сім`я жила бідно. Георгію доводилось і вугілля на териконах вибирати з породи, і картоплю із бруду тягати, і колоски у полі шукати. Та з дитинства хлопець марив авіацією. Шкільний учитель фізики й математики Аркадій Львович умовляв хлопця не поспішати з авіацією та все ж таки стримати його не зміг. Скінчивши сім класів середньої школи, Береговий пішов працювати на Єнакієвський металургійний завод і вчився в заводському аероклубі, одним з організаторів якого був його старший брат Віктор, згодом також військовий льотчик. Одного дня вчитель подарував йому книгу Джима Колінз «Льотчик-випробувач». Він розкрив її на першій сторінці, прочитав: «У мене була мрія. Я не можу вам сказати, в чому вона полягала. Можу тільки сказати, що бажання летіти було одним з її проявів. Літак був прекрасний. Його срібні крила виблискували на сонці, його мотор співав могутню пісню, піднімаючи мене увись». Георгій зрозумів, що написане ніби про нього, і ось уже у шістнадцять років йому довірили літак. Свій перший самостійний виліт запам`ятав на все життя. З тих пір віддав себе одному суровому чоловічому ремеслу, віддав назавжди, всього без залишку.

    В грудні 1938 року поступив у Луганську школу військових льотчиків. Наказ про закінчення училища військовим льотчиком Г. Береговим датований 25 червня 1941 роком.

    Із самого початку Великої Вітчизняної війни Г.Береговий приймав участь у боях штурмової авіації на різних фронтах. Практично з першого й до останнього дня всенародної боротьби з гітлерівцями він здіймав у небо літак-штурмовик, щоб обрушити усе його грізне озброєння - бомби, снаряди на ворожу техніку, укріплення, на голови фашистів. Тричі його літак підбивали, тричі Георгій Береговий був на грані між життям і смертю, і тричі він повертався у рідний полк. Уперше його літак підбили в 1942 році під Ржевом. 150 кілометрів пішки й на попутних машинах, підводах льотчик добирався у свій полк. П`ять днів його не було в полку. Вважали загиблим. А він прийшов і за кілька днів по тому знову повів штурмовик у бій. Вдруге Г.Т.Берегового збили у серпні 1943 року. Тоді палаючий літак зумів посадити на нейтральну полосу. Льотчика й повітряного стрільця підібрали свої. А весною 1944 року під Вінницею під час однієї з штурмових атак у літак, пілотований Георгієм Береговим, влучив ворожий зенітний снаряд. Він посадив поранену машину на поле, усіяне розбитою ворожою технікою. Відтак, з стрільцем Віктором Харитоновим вони відшукали італійську вантажівку, завантажили в кузов гармати й рацію, зняті з літака, й у такий спосіб на трофейній машині прибули в полк.

    Георгій Тимофійович був відмінним бойовим командиром. За відвагу і героїзм, проявлені в боях з фашистськими окупантами, його нагородили двома орденами Червоного Прапору, орденами Александра Невського і Богдана Хмельницького ІІІ степеня. Командир ланки, ескадрилії, лейтенант, капітан, майор.

    У 1944 році капітану Береговому під час боїв в Угорщині присвоєно звання героя Радянського Союзу.

    «Подарований вами «Джиммі» згорів разом з моїм літаком, - писав він старому вчителю. - Але мрія збереглася. Вона мене розбурхує і до цього дня... Коротше кажучи, хочу податися у випробувачі».. Випробувальний аеродром став Георгію Тимофійовичу рідним домом. Тут починали своє життя нові літаки. І вдень і вночі гули авіаційні двигуни - здіймалися у небо нові крилаті машини. Траплялося всяке. Але завжди норовистому характеру нових літаків льотчик-випробувач протиставляв максимальну напругу сил, високий професіоналізм, мужність і щоденну, щохвилинну готовність до ризику. І виходив переможцем, давав путівку в небо десяткам літаків. Заслужений льотчик-випробувач СРСР Г`.Т.Береговий освоїв 63 типи нових літаків.

    Після закінчення війни Георгій Тимофійович закінчив вищу Військово-повітряну школу, а потім курси льотчиків випробувачів.

    У 1956 році без відриву від виробництва отримав диплом про завершення навчання у Військово-повітряній Краснознаменній академії (зараз імені Ю.А. Гагаріна). Можна тільки уявити, як важко було Береговому. Вже давно позабуті шкільні науки, нова складніша робота, що вимагає постійної напруги - і тут же навчання, зошити, набиті схемами і формулами, заліки, екзамени. Вже інша кмітливість, інша відвага потрібна була тут.

    Льотчиком-випробувачем працював з 1948 до 1964 років. Якщо всі виліти скласти по годинах, виходить, що більше трьох місяців провів він у наполегливій і небезпечній праці. Так і пройшли всі шістнадцять років його роботи випробувачем. Можливо, тільки льотчики можуть зрозуміти, як це багато - шістнадцять років.

    У 1961 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений льотчик-випробовувач СРСР».

    Здавалося б, що ще потрібно людині - Герой Радянського Союзу, кавалер восьми бойових орденів і багатьох медалей, заслужений льотчик-випробувач, а він знову одержимий новою мрією, будує нові плани, намагається осмислити свій багатий досвід льотчика стосовно потреб нової стрімко зростаючої області науки і техніки - космонавтики. Для Берегового перехід у космонавтику не був перекресленням старого, а, навпаки, логічним його продовженням.

    «Звичайно, - розповідає він, - інтер`єр кабіни винищувача інший, ніж кабіни космічного корабля, але і та, і інша знаходяться в гармонійній єдності зі своїми завданнями».

    Рішення у нього стати космонавтом окріпло не відразу: Георгій Тимофійович прийшов до загону в 1964 році.

    Невже все треба було починати спочатку? Невже тільки в коротких, квапливих рядках послужного списку залишилось вогняне фронтове небо, а пізніше - не менш небезпечні випробувальні віражі на нових літаках? І що змусило підвести межу і продовжувати життя як би з нового, чистого листа - біла, присипана лютневим снігом, ще не тронута нічиїми кроками дорога привела його в Зоряне містечко.

    Як же жилося Георгію Береговому? До загону він прийшов зі званням полковника. Золотисті зірки на погонах з блакитними просвітами вселяли повагу його однокашникам - більшість з них були ще молодшими офіцерами. Але ще частіше не без задоволення перехоплював він з ретельно маскованою пошаною погляди, спрямовані на іншу, не просто золотисту, а по-справжньому Золоту Зірку, що поблискує над різнокольоровими рядами орденських планок - у загоні він був єдиним Героєм Радянського Союзу, що заслужив це звання бойовими, а не мирними, нехай навіть космічними справами. Він був героєм війни, а в ряд космонавтів, з якою би дружелюбістю хлопці не потіснилися, став як би новобранцем - на правому фланзі вже стояли герої нового часу і нового покоління - Гагарін, Тітов, Ніколаєв, Попович, Биковський, Терешкова... За ними - слід у слід - поспішали інші, серед них і він. Через його вік інші по праву могли б називати його ветераном. Дійсно, коли Береговий прийшов до загону, йому було вже сорок чотири. Проте вік ніколи не ставав на заваді Георгію Тимофійовичу. Дні мчалися нестримно: тренування, заняття, знову тренування. Скажена карусель центрифуги, несусвітня спека, стрибки із парашутом - все це щось змінювало, відтачувало душу і тіло, наближаючи політ на ракеті. Береговий розумів, що раніше за нього полетять інші. Йому ж поки доводилося тільки чекати.

    Після першого польоту Юрія Гагаріна випробувати новий космічний корабель «Союз - 1» призначили Володимира Комарова. Але сталося несподіване: під час повернення Комаров загинув майже біля самої землі. Але ж польоти в космос припинити неможливо. Йшли обтяжливі дні, тижні, місяці вичікування, поки перевіряли новий корабель до кожного гвинтика, поки сувора комісія вибирала майбутнього космонавта. Це так було схоже на війну, тому що кроки у космос були сплачені людськими життями. І так само, як і на фронті, після загибелі одних посилали інших - найдосвідченіших і найвідважніших. Слова: «Вам летіти, товаришу полковнику», - прозвучали для нього бойовим наказом Батьківщини.

    Пізніше, дивлячись ніби зі сторони на життєвий свій слід, дуже схожий на стрімкий розчерк літака, він скаже так: «Звичайно, безпомилково визначити свою головну ціль дуже важко і не завжди вдається. Але завжди можна вибрати правильну конфігурацію життя. А це той же орієнтир. Не дарма кажуть: «Посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю». Розірвати цей взаємозв`язок більшості з нас не під силу - вона спрацьовує автоматично, але той, хто твердо, раз і назавжди, вибрав як жити, опановує разом з тим і можливість самому виковувати перші, найважливіші ланки життя, які у результаті визначають увесь ланцюг... Не жаліючи себе, я, як і водиться, не залишався у програші. Життя взамін платило досвідом, знаннями, майстерністю. А разом з цим складалась і сама доля - можливо, і нелегка, може, й не зовсім проста, але взагалі-то цілком закономірна доля людини, яка окрім своєї професіональної справи намагалася робити і ще одну - не розбазарювати себе даремно. Адже доля людини - не тільки досягнуте і завойоване, це ще й готовність, постійна, активна, повна сил і можливостей, готовність завойовувати і досягати. Ось що таке доля. Вона не прожите, ні, а накопичений всім життям розгін у майбутнє, замах на нього».

    Як багато добрих слів хочеться сказати на адресу цієї чудової людини з геройським, переможним іменем - Георгій.

    Георгій Береговий був почесним громадянином міст Калуга (Росія), Луганськ, Єнакієво, Вінниця (Україна), Плевен, Сливен (Болгарія).

    У місті Шахтарськ одна з центральних вулиць теж носить почесне ім`я льотчика- космонавта Г.Т. Берегового.





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 2383 | Комментариев: (0) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Кем для Вас являются Герои-фронтовики, космонавты, Герои Советского союза

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru