Я был не из тех редких удачников и счастливцев, кто, рано угадав свою цель, упорно и уверенно шел к ней, делая вместе с тем и собственную судьбу. Мне удалось… не петлять в поисках легких путей и решений, не размениваться по мелочам. В этом заключается мой способ жизни, мой «угол атаки», и он меня не подвел.
Навигация
Топ новостей
    Календарь
    «    Ноябрь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930 
    Облако тегов
    0
    Архив сайта
    Ноябрь 2014 (3)
    Сентябрь 2014 (2)
    Июль 2014 (4)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (1)
    Февраль 2014 (6)
    Вічність
    Автор: enakievets | 17-04-2011, 12:42


    Лілія ЛІТВІНОВА, учениця 8 класу

    Новоолександрівської ЗОШ

    Олександрівського району

     

    Вічність

     

    Мільярди зірок. Безкінечність.

    Комети. Галактики. Вічність.

    Можливо, в далекому світі,

    Де безліч комет і зірок,

    Існують десь справжні квіти,

    Існує десь перший крок.

    Цей крок до незвіданих далей,

    До щастя чи, може,біди.

    Ти легко крокуєш далі.

    Всі кажуть тобі: «Іди!».

    І ти йдеш, ти не думаєш навіть,

    Що колись,за мільярди років

    Ти захочеш піти ще далі,

    Ти захочеш вершини сягги.

    Та коли ти зійдеш на цю гору,

    Як досягнеш своєї мети,

    Зрозумієш велике горе!

    Тобі нікуди більше йти...

    Тож вертайся назад, повертайся!

    Знову сходь на круги своя.

    Повертайся назад. Повертайся

    На рідну планету Земля!

    Хай оживе минувша слава! Поодинокий, відчайдушний оклик розчинився в невідомості. Сонце, лагідно посміхнувшись, закотилося за обрій. На темному просторі неба не видно нічого. Тільки самотній зоряний корабель надсилав рідним теренам повітряні поцілунки.

    Кружляли свіжі вітри. Вони приносили пам`ять про зірки...

    Голос неба глибоко запав у душу героя, який залишився стояти, вдивляючись в далечінь неба. Він любив його за те,що небесна голубінь співала про героїв, нагадуючи минуле.

    Він ненавидів його (небо) за те, що воно відносило в безвість усіх тих,кого він любив...

    Лише самотній вітер приніс до ніг героя дивну золоту зоряну квітку...

    Подих гір відніс пелюстки незвичайної зоряної квітки туди, де небо вночі горить негаснучим зоряним вогнем...

    Мені нічого не потрібно, тільки небо,

    Блискуче небо над безоднею води,

    І ті вітрила пурпурові, що до тебе

    Несуть мене крізь ночі холоди.

    О, море, море! Дай мені наснаги жити,

    Неси мене до нього, крізь туман

    Побачу я кохання білі квіти

    І мрій його нестримний караван...

    ...Хай хвилі серця котяться нестримно,

    Б`ючись об синю кіптяву Стожар

    В безодню моря серцем я порину,

    Туди, де вмер мій зоряний корсар.

     





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 2038 | Комментариев: (1) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Кем для Вас являются Герои-фронтовики, космонавты, Герои Советского союза

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru