Я был не из тех редких удачников и счастливцев, кто, рано угадав свою цель, упорно и уверенно шел к ней, делая вместе с тем и собственную судьбу. Мне удалось… не петлять в поисках легких путей и решений, не размениваться по мелочам. В этом заключается мой способ жизни, мой «угол атаки», и он меня не подвел.
Навигация
Топ новостей
    Календарь
    «    Август 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031 
    Облако тегов
    0
    Архив сайта
    Ноябрь 2014 (3)
    Сентябрь 2014 (2)
    Июль 2014 (4)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (1)
    Февраль 2014 (6)
    Три висоти Г.Берегового
    Автор: enakievets | 13-02-2011, 23:59


    Катерина БІЛОУС,

    учениця 10 класу ЗОШ№ 76 м. Донецька

    Три висоти Г.Берегового

    Мрії... Вони супроводжують людину протягом усього життя. Про що тільки не мріє людина від моменту свого народження! Ким тільки не мріє стати з самого дитинства! У когось ці мрії залишаються нездійсненими, у когось омріяне стає реальністю.

    Який же життєвий шлях повинна пройти людина, щоб утілити в життя дитячі мрії та сподівання? Якою вона повинна бути, якими якостями наділена? Які висоти повинна осягнути?

    Яскравим прикладом наполегливого руху до здійснення мрії для мене стало життя земляка Г.Берегового, життя людини, яка подолала «три висоти», щоб мати право дійсно називатися Людиною.

    Яким же був життєвий шлях Героя Великої Вітчизняної та Героя Космосу, простого українського хлопця, що вийшов із самого серця української землі?

    Народився Георгій Тимофійович на Полтавщині в родині службовця та домогосподарки, мав двох братів - Віктора та Михайла. Старший брат, Віктор, був репресований у 1938 році.

    Інший брат - Михайло, брав участь у Великій Вітчизняній війні, став генерал- лейтенантом-інженером.

    З ранніх років Георгія, як і багатьох його однолітків, тягло до себе небо. У ті роки заклик «Комсомолець - на літак!» був дуже популярний і чимало молодих людей намагалися оволодіти азами авіаційних професій. На щастя, в Єнакієво, де на той час жила родина Берегових, був свій аероклуб. Будинок, де жив Георгій, стояв неподалік від льотного поля, на якому тренувалися місцеві планеристи.

    «Енакиево - небольшой, тихий в ту пору городок в Донбассе, где я вырос. Сжатый со всех сторон крутыми отвалами терриконов, между которых лепились одноэтажные деревянные дома с палисадниками и крохотными садами, городок этот благодаря своему трудовому рабочему населению не желал отставать от времени и имел не только собственный аэроклуб, но и тщательно расчищенный, содержавшийся под надёжным повседневным присмотром грунтовой аэродром, на взлётной полосе которого красовались в хорошую погоду два фанерных У-2 - мечта не только местных мальчишек, но и взрослых городских парней...», - згадує рідну землю Г.Береговий у своїй книзі «Три висоти».

    Так, це була МРІЯ. Мріяв про це і Георгій. Але на шляху до здійснення омріяного була робота на агломераційній фабриці, Єнакієвському металургійному комбінаті... По- справжньому професією льотчика за спеціальністю «Льотчик бомбардирувальної авіації» Береговий оволодів тільки в 1941 році, коли на початку червня отримав свідоцтво про завершення льотної освіти та присвоєння військового звання сержант.

    «Першу висоту» було взято.

    1941-й рік... війна застала Георгія в Луганську. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї - ось сходинки фронтової «кар`єри» майбутнього Героя.

    Війна є війна... Військова дорога складається не тільки з перемог. Тричі за час бойових дій літак Георгія Берегового збивали. У рідному авіаційному полку його вже вважали загиблим, але проходило кілька днів після «поховання» і льотчик Береговий повертався «з того світу» живим та здоровим.

    Настав мирний час, попереду була масова демобілізація і кожному, хто знаходився на військовій службі, довелось визначати свою долю.

    «Но я был летчик и но-прежнему хотел летать. А еще я прошел сквозь страшное горнило войны и не хотел, чтобы она когда-нибудь повторилась. Все это и определило мой выбор — остаться в армии.

    Однако остаться в армии означало лишь право летать сегодня. Чтобы летать завтра, чтобы закрепить за собой это право на будущее, необходимо было учиться. Программа жизни, таким образом, определилась как бы сама собой. Оставалось приступить к ее осуществлению», - напише через багато років Береговий у книзі своїх спогадів «Три висоти».

    Тому в 1947 ропі Георгій знову сідає за парту: стає слухачем командного факультету Військово-повітряної академії. Уже за рік він завершує навчання на курсах льотчиків- випробувачів із званням льотчика-випробувача 3-го класу.

    У його льотній книжці випробувача записані шістдесят три типи випробуваних у небі літаків. Дві з половиною тисячі годин (більше ста діб) провів він над землею.

    Так йому підкорилася «друга висота».

    А далі був і 961-й рік, також визначний і доленосний у житті Г.Берегового: за два дні після тріумфального польоту Ю.Гагаріна на космічному кораблі «Восток» полковник Береговий був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробувача СРСР. Цей збіг був, звичайно, випадковим, але виявився з тих, що круто змінюють життя людини. Георгій Береговий тоді вперше подумки «приміряв себе» до космонавтики.

    На той час йому було вже 40 років, а до медичного обстеження для зарахування до загону космонавтів допускалися льотчики у віці не старше 25-35 років. Але Георгій Тимофійович не здався. Восени 1963 року він успішно пройшов медичне обстеження, а в 1964 був зарахований додатковим набором до загону радянських космонавтів.

    «Третя висота» перестала бути «висотою», коли в жовтні 1968 року полковник Береговий здійснив політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була зроблена перша в історії засвоєння космосу спроба стиковки з безпілотним кораблем «Союз-2» у тіні Землі. Так Г.Береговий став дванадцятим льотчиком-космонавтом СРСР.

    «Это не новость: сказать, что Земля, если смотреть на нее сверху, из космоса, вовсе не кажется такой бескрайней, какой привыкли ее считать люди. В сущности она совсем крохотная, наша Земля — пылинка во Вселенной, которую нам абсолютно необходимо сохранить. Другой такой нет. Нигде нет. Земля — одна...», - напише у своїх мемуарах Г.Береговий.

    Майже четверо діб пробув льотчик-космонавт Береговий на орбіті, але для цього знадобилося ціле життя - велике, цілеспрямоване, насичене боротьбою та труднощами.

    Не стало Георгія Тимофійовича в червні 1995 року. Але в наших серцях і в нашій пахм`яті він залишиться таким, яким описав себе в передмові до однієї зі своїх книг: «Я - лётчик. Человек профессии. Именно в качестве лётчика, в качестве рядового своей профессии мне довелось воевать в Отечественную, испытывать в послевоенные годы новые самолёты, участвовать в освоении космоса».

    Суворе та скромне самовизначення... Але саме такі «рядові» як Георгій Береговий творять історію країни, вчать нас «брати висоту» та пишатися рідними місцями.





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 2102 | Комментариев: (0) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Кем для Вас являются Герои-фронтовики, космонавты, Герои Советского союза

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru